Здоровий спосіб життя об'єднує, все, що сприяє виконанню людиною професійних, суспільних і (побутових) життєвих функцій в оптимальних для здоров'я умовах і виражає орієнтацію діяльності особистості в напрямку формування, збереження і зміцнення свого здоров'я. Таким чином, в основі ЗСЖ лежать соціальні та біологічні принципи.

До біологічних принципів належать такі:

– спосіб життя повинен створюватися у відповідності до віку;

– спосіб життя повинен забезпечуватися енергетично;

– спосіб життя повинен бути підсилюючим;

– спосіб життя повинен бути ритмічним;

– спосіб життя повинен бути ненапруженим.

До соціальних принципів належать такі:

– спосіб життя повинен бути естетичним;

– спосіб життя повинен бути моральним;

– спосіб життя повинен бути вольовим.

Здоровий спосіб життя – це такий стиль існування, при якому, крізь застосування певних засобів впливу на організм та його оточення, рівень життєдіяльності організму стає оптимальним, поступово удосконалюється, використання потенціалу організму відбувається без ушкоджень, причому активність організму і його можливості зберігаються до глибокої старості.

Здоровий спосіб життя – це режим, ритм, темп життя, особливості роботи, відпочинку, спілкування.

Оздоровлення організму включає:

– усвідомлення соціальної та біологічної значущості здоров'я для людини;

– раціональне харчування;

– оптимальний руховий режим;

– оптимальний психологічний настрій, вміння керувати своїм емоційним станом;

– відмові від шкідливих звичок;

– систематичне загартовування;

– дотримання правил особистої гігієни.

Плануючи свій спосіб життя людина повинна погоджувати його зі своєю натурою, з природними ритмами, усвідомленим відношенням до всього, що відбувається в ній самій і навколо неї.

Одним із найбільш важливих чинників формування здоров'я є мотивація. Позитивна мотивація для збереження і підсилення здоров'я, формування основ ЗСЖ сьогодні в індивідуальному, і в суспільному житті – недостатня.

Пошуки ефективних шляхів виховання мотивацій здоров'я тісно пов'язані із вихованням в собі настанови на довге здорове життя. Ці настанови повинні спиратися на свідомість та резерви, якими володіє організм людини.

Дійове, свідоме відношення до формування ЗСЖ повинно лежати в основі побудови людиною стратегії на здоров'я і довге життя.

Всебічний аналіз взаємодії людини з чинниками середовища при врахуванні типу її конституції дозволив виділити чотири основних види резервів здоров'я кожного індивіда – біологічний, функціональний, психічний, соціальний та знайти засоби їхньої комплексної оцінки.

Біологічний резерв здоров'я індивіда становить нереалізовані можливості генотипу людини, що можна виявити:

1. засобом укладання родоводу;

2. вивченням окремих генетичних особливостей;

3. аналізом репродуктивної функції.

Функціональний резерв здоров'я становить точно виміряні ступені зношеності Його основних гомеостатичних систем на кожному відрізку онтогенезу. Цей резерв для кожної конкретної функціональної системи може бути оцінений за допомогою впливу на неї дозованими фізичними навантаженнями, а для людини в цілому – ступенем відповідності її паспортного і біологічного здоров'я. Загальною ознакою інтенсивної витрати функціонального здоров'я людини є ступінь її втоми після виконання конкретної суспільнокорисної праці.

Під психічним резервом здоров'я людини розуміють ступінь відповідності рис характеру, темпераменту, хисту індивіда, профіль його суспільно корисної праці.

Під соціальним резервом людської особистості розуміють рівень її суспільного визнання в рамках недооцінки або переоцінки її керівних, виконавчих, організаторських та інших здібностей.

Спосіб життя також включає основну діяльність людини, куди входять трудова діяльність, соціальна, психоінтелектуальна, рухова активність, спілкування і побутові взаємовідносини.